В цьому матеріалі ми розглянемо практику Верховного Суду, яка стосується питання притягнення до відповідальності суб’єкта господарювання за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Замовники зможуть дізнатися, чому існує така підстава для відмови в участі у процедурі закупівлі, як працює цей механізм та чому зупинення рішення АМКУ про накладення санкції не є дієвим засобом протидії вчиненню порушень.
Нагадаємо, відповідно до підпункту 4 пункту 47 Особливостей (в минулому – стаття 17 Закону України «Про публічні закупівлі») замовник зобов’язаний відмовити в участі у процедура закупівлі та відхилити тендерну пропозицію, якщо суб’єкт господарювання (учасник процедури закупівлі) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Як бачимо, учасник, щодо якого застосована відповідальність за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів, брати участь в тендерах не має можливості. Саме тому такі учасники намагаються зробити так, щоб рішення АМКУ щодо них не діяло хоча б якийсь час. З цією метою суб’єкти господарювання звертаються до суду, зокрема, з клопотаннями щодо зупинення рішення АМКУ до вирішення спору щодо правомірності рішення АМКУ про накладення санкцій по суті. Подивимося, як це відбувається та наскільки успішними бувають такі спроби. Повний доступ до запису можливий лише для користувачів з активною підпискою. Увійдіть у свій особистий кабінет або зареєструйтесь, щоб оформити підписку.
