На превеликий жаль, в нашій країні триває війна, яка, безумовно, впливає на всі сфери життя. Введення воєнного стану, бойові дії та інші подібні обставини ускладнюють доступ до правосуддя для замовників та учасників, а іноді і взагалі роблять такий доступ неможливим. Разом з тим, кожна ситуація і кожна судова справа є окремим випадком, який вирішується в залежності від впливу різних факторів.
За позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 вересня 2022 року (справа № 500/1912/22), протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, фактично для сторони судового процесу довести вплив воєнного стану на можливість здійснення нею своїх процесуальних прав має свої складнощі. В цьому матеріалі ми поговоримо про те, що мають враховувати замовники та учасники, які стикаються з труднощами доступу до правосуддя через воєнний стан.
Питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а.
Так, у наведених постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду, введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв’язку з такою обставиною.
У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема:
- територіальне місцезнаходження суду,
- порядок його функціонування;
- місце проживання (місцезнаходження) заявника;
- ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об’єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу;
- тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку;
- наявність чи відсутність обставин, які об’єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку;
- поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Верховний Суд дотримується позиції, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (за для визнання поважною причини пропуску процесуального строку) має бути реальною.
Очевидно, що введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади, місцевого самоврядування. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов’язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Наприклад, у справі № 420/2883/22 сторона процесу просила поновити строк на оскарження, мотивувавши свої аргументи тим, що представництво інтересів у справі в суді першої інстанції здійснював єдиний представник – начальник юридичного відділу, який у період з 25 березня до 21 квітня 2024 року перебував у щорічній відпустці, що підтверджується копією відповідного наказу, а отже, в цей період не виконував свої посадові обов`язки та об`єктивно не мав змоги ознайомитися з матеріалами справи, й відповідно своєчасно підготувати та подати апеляційну скаргу поза межами робочого місця. Серед доводів сторони було також і те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Такі доводи сторони Верховний Суд відхилив, зауважив, що наведені скаржником аргументи щодо підстав пропуску строку подання апеляційної скарги зумовлені виключно питаннями внутрішньої організації роботи підприємства та не можуть слугувати свідченням наявності об’єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції. Скаржник доказів того, що введення воєнного стану реально завадило йому в установлений процесуальним Законом строк звернутися з апеляційною скаргою, не надав. Водночас саме посилання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно.
Висновок: правовий режим воєнного стану в Україні може бути підставою для визнання поважними причин недотримання процесуальних строків лише за умови наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між воєнним станом та неможливістю сторони виконання своїх процесуальних прав і обов’язків.
