Час від часу майже всі замовники зустрічаються з ситуацією, коли контрагент наполягає на укладенні договору за типовою формою, а замовник натомість має свої вимоги до тексту такого договору. В цьому матеріалі ми розглянемо поняття типового договору, сферу його застосування, а також проаналізуємо практику Верховного Суду стосовно внесення змін до форми типового договору.
Законодавство, зокрема, Господарський кодекс України (надалі – ГКУ) визначає декілька джерел для визначення змісту договору. Так, відповідно до частини четвертої статті 179 ГКУ при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
Повний доступ до запису можливий лише для користувачів з активною підпискою. Увійдіть у свій особистий кабінет або зареєструйтесь, щоб оформити підписку.
