Сьогодні ми проаналізуємо досить «свіже» рішення Верховного Суду, в якому останній вказує судам на неправильне тлумачення норм Закону України «Про публічні закупівлі». Справа стосувалася застосування Закону, проте принципи, застосовані при її вирішенні, можуть бути використані і в нинішніх реаліях, при закупівлях за Особливостями.
Постанова Верховного Суду від 02 липня 2024 року по справі №260/5686/22.
Суть спору: замовник (Служба автомобільних доріг) звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2021-11-19-002980-b від 16 грудня 2022 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірний висновок є необґрунтованим, не відповідає об’єктивній дійсності, фактичним обставинам та вимогам нормативно-правових актів і питань публічних закупівель.
Під час моніторингу встановлено, що ТОВ в складі тендерної пропозиції надав довідку про наявність обладнання та технічних засобів від 29 листопада 2021 року № 0-237, в якій не підтвердив мінімально необхідну кількість техніки. Замовник установив учаснику ТОВ вимоги про усунення невідповідностей шляхом надання документів, відсутніх у складі тендерної пропозиції учасника. Учасник частину документів надав, іншу частину надано так і не було. Однак, на порушення вимог абзацу другого пункту 1 частини першої статті 31 Закону замовник не відхилив тендерну пропозицію учасника ТОВ як таку, що не відповідає кваліфікаційним критеріям, установлену у статті 16 Закону та допустив його до аукціону.
Повний доступ до запису можливий лише для користувачів з активною підпискою. Увійдіть у свій особистий кабінет або зареєструйтесь, щоб оформити підписку.
