Норми законодавства щодо необхідності застосування ступеня локалізації виробництва при закупівлі певних товарів стоять дещо осторонь інших норм законодавства з публічних закупівель. Застосування локалізації виглядає як певна надбудова над закупівлями, і тому часом замовникам непросто співвідносити ці норми між собою. Сьогодні ми поговоримо про те, як взаємодіють вартісні межі закупівель з локалізацією.
Почнемо з теорії. Як відомо, пунктом 6-1 Розділу Х Закону України «Про публічні закупівлі» тимчасово, з 2022 року строком на 10 років, встановлюються особливості здійснення закупівель, якщо вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а саме – замовник здійснює закупівлю товарів, визначених підпунктом 2 цього пункту, виключно якщо їх ступінь локалізації виробництва дорівнює чи перевищує певні межі (у 2023 році це 15%, у 2024 році буде 20%).
Питання 1. При вирішенні питання щодо необхідності застосування норм Закону щодо локалізації замовник має враховувати вартість локалізованого товару чи вартість закупівлі в цілому (якщо здійснюється закупівля робіт з використанням локалізованого товару)?
Повний доступ до запису можливий лише для користувачів з активною підпискою. Увійдіть у свій особистий кабінет або зареєструйтесь, щоб оформити підписку.
