Вже більше шести років всі державні замовники, незалежно від сфери господарювання і обсягу закупівель, задовольняють свої щоденні потреби, закуповуючи товари, роботи та послуги відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон). Однак, як показує практика, і досі не всі замовники навчилися правильно та без порушень визначати предмет своїх закупівель. Саме тому в цьому матеріалі ми розберемо все про порядок визначення предметів закупівлі, які найчастіше купують замовники, аби мінімізувати порушення в цій частині.
Нормативне регулювання
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 1 Закону, предмет закупівлі – товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції / пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 36 частини 1 статті 1 Закону уповноважений орган – це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері публічних закупівель. Уповноважений орган з питань закупівель в Україні – це Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі – Мінекономіки).
В свою чергу наказом Мінекономіки № 708 від 15.04.2020 було затверджено Порядок визначення предмета закупівлі (далі – Порядок № 708), який встановлює правила визначення замовником предмета закупівлі із застосуванням показників цифр основного словника національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», а також особливості визначення предмета закупівлі для окремих товарів, робіт і послуг.
Повний доступ до запису можливий лише для користувачів з активною підпискою. Увійдіть у свій особистий кабінет або зареєструйтесь, щоб оформити підписку.
