У практиці публічних закупівель замовники часто стикаються із ситуацією, коли кошторисні призначення на рік затверджені в повному обсязі, але фактичне фінансування надходить частинами. Виникає логічне запитання: чи можна укласти прямий договір на доступну суму, а згодом, коли решта коштів надійде, провести відкриті торги на залишок?
Хоча на перший погляд це може здаватися зручним способом реалізації потреб установи, насправді такий підхід суперечить чинному законодавству й може потягнути за собою серйозні наслідки для уповноважених осіб замовника. Розглянемо докладно, чому поділ закупівлі на частини — це ризиковано, і як діяти в межах правового поля.
Відповідно до пункту 11 Особливостей, замовник має право укладати прямі договори, якщо вартість предмета закупівлі не перевищує відповідні порогові межі. Однак ключовим тут є розуміння загальної потреби на рік.
Наведемо приклад: Замовником запланована закупівля канцелярських товарів на 120 000 грн. на рік. Замовник має лише 20 000 грн. фінансування наразі й хоче укласти прямий договір на цю суму, а згодом провести відкриті торги на решту.
Такий підхід є порушенням законодавства, оскільки загальна вартість предмета закупівлі вже відома й перевищує порогову межу для прямого договору, що вимагає проведення відкритих торгів чи ЗПП. Повний доступ до запису можливий лише для користувачів з активною підпискою. Увійдіть у свій особистий кабінет або зареєструйтесь, щоб оформити підписку.
Читайте більше в нашому блозі:
Чи можуть тендерні вимоги перевищувати ліцензійні умови?
Суперечності в ТП учасника: як помилка у документах призвела до суду
Вимога щодо власного обладнання: чи відповідає вона ліцензійним умовам?
Чи може балансоутримувач вирішувати, хто братиме участь у тендері?
Суд визнав правопорушення малозначним: УО не оштрафували за помилку в закупівлі
Розбіжність в інформації, розміщеній замовником в оголошенні та ТД: позиція ДАСУ
#поділ предмету закупівлі #прямі договори #часткове фінансування
