Уповноважені особи знають, що учасники, яким не судилося стати переможцями у тендері, можуть бути невдоволені результатом, що стане причиною для подання скарг до замовника, Антимонопольного комітету та навіть для звернення з позовом до суду. Та чи насправді такі учасники мають право на захист? Чи справді порушене їх право на участь у тендері та перемогу в ньому? Давайте будемо дізнаватися разом.
Хто як не Верховний Суд може показати нам актуальну практику та виважений підхід до вирішення спорів. Саме тому ми і скористаємося одним з рішень Верховного Суду, щоб дослідити питання захисту порушених прав потенційним переможцем тендеру.
Справа досить «свіжа», рішення було прийняте Верховним Судом 22.05.2025 року.
Отже, справа була відкрита за позовом одного з учасників (ТОВ), який був не згоден з рішенням замовника щодо визначення переможця та укладанням з переможцем договору про закупівлю. Цей учасник вимагав визнати недійсними результатів відкритих торгів і укладений договір поставки та визнати укладеним договір поставки з позивачем (тобто з ним).
В обґрунтування позовних вимог ТОВ послалося на порушення замовником закупівлі процедури проведення торгів через допуск до їх участі Компанії, яка визнана переможцем торгів та з якою у наступному укладено договір поставки, проте тендерна пропозиція якої не відповідала тендерній документації (далі – ТД) замовника, чим порушено права позивача щодо добросовісної конкуренції між учасниками процедури закупівлі.
Як вбачається з матеріалів справи, кількість учасників закупівлі – три. Компанія подала пропозиція, яка була визначена як найбільш економічно вигідна, решта пропозицій не розглядалися замовником.
Верховний Суд в цій справі зазначає:
Участь у процедурі публічної закупівлі є актом реалізації потенційного права на укладення договору, яке виникає лише за умов, визначених законодавством, включаючи принцип економічної доцільності. Система публічних закупівель передбачає послідовний розгляд пропозицій, починаючи з найбільш економічно вигідної. Відсутність переходу до розгляду наступних пропозицій не є порушенням права інших учасників, оскільки це є прямим наслідком принципів, закладених у відповідне правове регулювання.
З огляду на викладене, хоч позивач і брав участь у тендерній закупівлі та формально (лише за ціновою пропозицією) визначений як учасник № 2 у звіті за результатами проведення процедури закупівлі, його ТП не розглядалася. Таким чином, позивач звернувся за захистом потенційного свого права на майбутнє.
У цьому спорі, правова позиція позивача фактично зводиться до того, що недосягнення бажаного результату (перемоги у тендері) саме собою є підставою для судового захисту.
Втім, звернення до суду можливе виключно за наявності порушеного права або інтересу, що підтверджується відповідними доказами. Тендерна процедура, яка дотримується встановлених законом правил і не містить ознак дискримінаційного чи незаконного характеру, не може бути визнана такою, що порушує права позивача лише через те, що його пропозиція не була розглянута.
У цьому контексті Суд зазначає, що звернення позивача до суду з позовом повинно бути зумовлено захистом конкретного порушеного його права, а не абстрактного чи інтересу на майбутнє. Хоча в цьому аспекті у позивача, як учасника тендеру, є законний інтерес, тобто певне прагненням, наміри, мета, потреба чи необхідність, які мотивують до вчинення певних дії, зокрема і ті, які здійснюються завдяки праву. Інтерес є тим, що передує дії (вчинкам особи), але ними не є, тому право не може регулювати інтереси.
Згідно з принципами захисту прав та інтересів, закріпленими в Конституції України, Цивільному кодексі України та Законі України «Про публічні закупівлі», звернення до суду за захистом має бути обґрунтованим існуванням фактичного або потенційного порушення прав чи законних інтересів позивача. Утім, у цій справі встановлено, що порушення прав позивача відсутнє, а обставини, викладені у позові, не містять належного підтвердження протиправності дій чи рішень відповідачів.
Висновки
- участь у процедурі публічної закупівлі є актом реалізації потенційного права на укладення договору;
- у випадку, якщо пропозиція учасника тендеру не визнана найбільш економічно вигідною, такий учасник не може претендувати на перегляд інших пропозицій у спосіб, який порушує встановлений порядок;
- система публічних закупівель передбачає послідовний розгляд пропозицій, починаючи з найбільш економічно вигідної, відсутність переходу до розгляду наступних пропозицій не є порушенням права інших учасників;
- звернення до суду можливе виключно за наявності порушеного права або інтересу, що підтверджується відповідними доказами;
- тендер, який не містить ознак дискримінаційного чи незаконного характеру, не може бути визнаний таким, що порушує права учасників лише через те, що їх пропозиції не були розглянуті.
Вдалих Вам закупівель!
#Верховний Суд #судова практика #захист прав
Читате більше у нашому блозі:
Робота уповноваженої особи за сумісництвом: правові аспекти та особливості
