Досить часто ми чуємо від замовників, що при закупівлі певних товарів, особливо на невеликі суми, продавці пропонують замовнику не укладати договір, а обмежитися рахунком-фактурою чи накладною. В статті пропоную розібратися в цьому питанні та з’ясувати, чи можна замовнику оформлювати відносини з постачальником таким чином і якщо так, то коли це можливо.
Спершу варто зазначити, що такий спосіб оформлення факту придбання того чи іншого товару доречний лише в закупівлях, які замовник здійснює без використання електронної системи закупівель відповідно до пункту 11 Особливостей, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (далі – Особливості), тобто в так званих «прямих договорах», за результатами укладення яких замовник оприлюднює в електронній системі закупівель звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель.
Що стосується поняття «договір», то всі ми приблизно уявляємо цей документ. І дійсно, відповідно до статті 184 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. В тій же статті 184 ГКУ зазначено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 ГКУ. Якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів, сторони можуть на власний розсуд вибрати форму договору.
Повний доступ до запису можливий лише для користувачів з активною підпискою. Увійдіть у свій особистий кабінет або зареєструйтесь, щоб оформити підписку.
