Ні для кого з уповноважених осіб не секрет, що тендерна документація – це досить об’ємний документ. Як правило, вона має обсяг 25-30 сторінок як мінімум, і це далеко не межа. Проте, якщо уважно поглянути на зміст тендерної документації, то вона в основному складається з цитування законодавчих норм, а конкретика, тобто інформація, яка стосується безпосередньо тієї закупівлі, для проведення якої складається ця тендерна документація, займає зовсім небагато місця в загальному обсязі.
Чи виникало у Вас колись питання – а навіщо в тендерній документації цитувати законодавство, коли воно і так є у відкритому доступі і кожен бажаючий може з ним ознайомитися?
Законодавство з публічних закупівель чітко визначає, яка інформація має бути викладена в тендерній документації, а цей перелік є обов’язковим для виконання. Частиною другою статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено вичерпний перелік обов’язкових складових тендерної документації, таких там 19 пунктів. Частина третя цієї статті передбачає, що тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.
Зараз ми розглянемо справу, в якій баталії щодо змісту тендерної документації розгорнулися в суді між замовником та аудиторами.
Постанова Верховного Суду від 22 червня 2023 року по справі №240/10753/19.
Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі – позивач, замовник) звернувся до суду з позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області (далі – відповідач) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати висновок Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області (UA-M-2019-09-02-000002) щодо моніторингу закупівлі Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат тисненого або перфорованого паперу для друку (паперова продукція СПФ 55-420-12 «Super Lux») (UA-2019-06-11-000478-а) щодо порушень вимог статей 1, 10, 17, 22 Закону № 922, пункту 10 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 №1644-VII, рішення РНБО від 19.03.2019 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»;
- визнати протиправними дії Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області щодо включення у висновок (UA-M-2019-09-02-000002) моніторингу закупівлі безпідставних, необ`єктивних та упереджених висновків.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач провів моніторинг публічних закупівель, висновки якого є необ`єктивними, упередженими та безпідставними. Позивач доводить, що складена ним тендерна документація відповідала встановленим вимогам, а тому дії відповідача є протиправними.
Моніторингом установлено порушення позивачем пункту 10 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», яке полягає у неврахуванні тендерною документацією рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2019 “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, яке введено в дію Указом Президента України від 19.03.2019 №82/2019 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”.
Довідково: станом на дату проведення закупівлі відповідно до пункту 10 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» видом санкцій згідно з цим Законом є заборона здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також державних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.
Наразі норма пункту 10 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» виглядає так:
заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб’єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
Порушень там було встановлено декілька, ми ж розглядаємо лише це – неврахування в ТД вищевказаної норми Закону України «Про санкції».
Позиція судів з цього питання наступна:
Суди попередніх інстанцій зазначили, що положення Закону України «Про публічні закупівлі», що встановлюють вимоги до тендерної документації, не передбачають обов`язку замовників зазначати у тендерній документації про обмеження, пов’язані із рішеннями Ради національної безпеки і оборони України.
Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що правові засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, зокрема вимоги до тендерної документації встановлені Законом №922-VIII, стаття 22 якого не містить вимог, які б зобов`язували замовників зазначати у тендерній документації про заборону здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також державних закупівель у інших суб’єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з Законом України «Про санкції».
Як наслідок – в цій частині рішення суду першої та апеляційної інстанцій були залишені в силі Верховним Судом.
Висновок: замовник не зобов’язаний включати до ТД інформацію, наявність якої не передбачена законодавством з публічних закупівель.
Вдалих Вам закупівель!
