Кожен замовник хоч раз в своїй закупівельній діяльності допускався порушень, проте деякі порушення виправити буває складно, а іноді і зовсім неможливо. Тож, в цьому матеріалі ми, зокрема, говоритимемо про допущені замовником порушення, які тягнуть за собою невиправні наслідки, такі як нікчемність договору про закупівлю.
Мабуть кожен з вас не раз чув про нікчемність та недійсність договорів, проте, можливо, не всі знають, в чому їх відмінність. Отже, з цього і почнемо: недійсність і нікчемність договору – по суті це одне і те ж саме, адже нікчемність за своєю природою є однією із форм недійсності правочину. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, відмінність недійсного правочину від нікчемного полягає у тому, що нікчемним правочин визнає закон, в нашому випадку це Закон України «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель, що затверджені Постановою від 12 жовтня 2022 року № 1178 (далі Особливості), де чітко визначені підстави, коли договір про закупівлю є нікчемним, а недійсним правочин необхідно визнавати у судовому порядку. Таким чином, якщо замовником буде допущено одне з порушень наведене у таблиці нижче, такий договір автоматично стає нікчемним, без рішення суду.
Повний доступ до запису можливий лише для користувачів з активною підпискою. Увійдіть у свій особистий кабінет або зареєструйтесь, щоб оформити підписку.
