Сьогодні ми знову повернемося до теми визначення підприємств замовниками в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі». Як ми бачимо на практиці, деякі підприємства вагаються при вирішенні питання віднесення їх до замовників, мовляв, ми здійснюємо комерційну діяльність, самі заробляємо гроші, бюджет нас не фінансує, то чому ми повинні проводити закупівлі?
Оскільки положення Закону трактуються замовниками (або не-замовниками, як вони вважають), і аудиторами по-різному, ми подивимося практику Верховного Суду з цього питання.
Справа виникла в результаті того, що Державне підприємство «Свалявське лісове господарство» оскаржило в суді висновок ДАСУ, складений за результатами моніторингу.
За результатами моніторингу встановлено, що замовник, без застосування процедури закупівлі, визначеної частиною першою статті 12 Закону та в порушення частини сьомої статті 2, частини третьої статті 36 Закону, уклав договір з ТОВ на закупівлю товару «паливо рідинне та газ; оливи мастильні в роздріб через АЗС», вартістю 1 700 000,00 грн.
Повний доступ до запису можливий лише для користувачів з активною підпискою. Увійдіть у свій особистий кабінет або зареєструйтесь, щоб оформити підписку.
