Для початку згадаємо, що ж таке локалізація. Пунктом 29-1 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі – Закон) передбачено визначення ступеня локалізації – це показник місцевої складової у питомій вазі вартості сировини, матеріалів, вузлів, агрегатів, деталей, складових частин і комплектуючих виробів, робіт, послуг та інших складових вітчизняного виробництва у собівартості товару, що є предметом закупівлі.
Для цілей публічних закупівель локалізація застосовується наступним чином: при закупівлі певного виду товарів, перелік яких визначений п. п. 2 п. 6-1 Розділу X «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону (надалі – Перелік), замовник має право придбати лише ті товари, які мають у собівартості місцеву складову. Розмір такої місцевої складової також встановлений Законом, наразі він складає 10 %, проте з кожним роком зростатиме.
З урахуванням викладеного, можна зробити висновок про те, що локалізація застосовується, тільки якщо предметом закупівлі є товар. Проте це не так.
Повний доступ до запису можливий лише для користувачів з активною підпискою. Увійдіть у свій особистий кабінет або зареєструйтесь, щоб оформити підписку.
