Періодично замовник нас запитують – а що буде, якщо ми не виконаємо вимогу ДАСУ, наприклад, зобов’язання щодо усунення порушення, визначені у висновку за результатами моніторингу?
Спробуємо розібратися з цим питанням, тим більше що в частині правового регулювання цього питання не так давно відбулися суттєві зміни.
Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачено адміністративну відповідальність за перешкоджанні діяльності аудиторів. Так, статтею 164-2 КУпАП встановлено, що перешкоджання працівникам органу державного фінансового контролю у проведенні ревізій та перевірок тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (136-255 гривень). Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 – 340 гривень).
Так, розміри штрафів саме такі, як було б не дивно їх спостерігати уповноваженим особам, які знайомі з розмірами штрафів за порушення законодавства з публічних закупівель, що визначені статтею 164-14 КУпАП.
Звертаємо Вашу увагу, що стаття 164-2 КУпАП передбачає відповідальність за перешкоджання працівникам ДАСУ у здійсненні перевірок та ревізій. За вчинення дій, які не стосуються перешкоджання безпосередньо, наприклад, за подання недостовірної інформації чи ухилення від виконання вимог аудиторів відповідальності за КУпАП не передбачено.
Наведемо приклад з судової практики: постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 02.11.2021, справа № 569/6736/21.
В судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач був допущений до проведення ревізії, документи до перевірки відповідачу надані, відтак, суд вважає, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про наявність підстав, які унеможливлюють або перешкоджають проведенню ревізії.
Відтак, суд вважає, що в діях позивача відсутня об’єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-2 КУпАП.
Відповідач стверджує, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164-2 КУпАП, шляхом перешкоджання працівникам органу державного фінансового контролю у проведенні ревізій та перевірок.
При цьому, позивач, допускаючи працівників Управління до ревізії, надаючи їм документи, що входять до предмету перевірки мав намір та мету забезпечити реалізацію вимог чинного законодавства щодо проведення ревізії в очолюваному ним Департаменті, тобто вина (умисна чи необережна) в діях позивача відсутня.
В цій справі аудитори склали протокол про вчинення адміністративного правопорушення за статтею 164-2 КУпАП, оскільки вважали що замовник перешкоджав здійсненню ревізії, оскільки невчасно надавав аудиторами запитувані ними документи. Як бачимо, суд встановив, що оскільки аудитори були допущені до здійснення ревізії, то перешкоджання не було.
Проте не поспішаємо з висновками, адже крім адміністративної відповідальності, в законодавстві з’явилася ще кримінальна.
В зв’язку з внесенням змін до статті 351-1 Кримінального кодексу України згідно із Законом № 3233-IX від 13.07.2023 та № 3342-IX від 23.08.2023 редакція означеної статті виглядає наступним чином:
Стаття 351-1. Перешкоджання діяльності органу державного фінансового контролю, Рахункової палати, члена Рахункової палати
- Невиконання службовою особою законних вимог органу державного фінансового контролю, Рахункової палати, члена Рахункової палати, створення штучних перешкод у їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації –
караються штрафом від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Отже, тут вже все серйозніше. Так, диспозиція статті передбачає кримінальну відповідальність за:
- невиконання законних вимог представника ДАСУ;
- створення штучних перешкод у їх роботі;
- надання завідомо неправдивої інформації.
В свою чергу, законними вимогами аудиторів вважаються вимоги, висунуті ними при реалізації наданих ДАСУ повноважень, перелік яких наведений в статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Зокрема, пунктом 7 статті 10 вищезазначеного Закону передбачено право представників органу державного фінансового контролю пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Крім того, згідно з пунктом 11 статті 10 Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» у ДАСУ є право одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб – підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
Таким чином, ненадання інформації на вимогу аудиторів теж може бути розцінене ними як невиконання законних вимог ДАСУ.
Часто поряд з розглянутим питанням фігурує інше – хто саме буде нести відповідальність?
Як бачимо з диспозиції статті 351-1 КК України, суб’єктом цього злочину є службова особа. Частиною 3 статті 18 КК України визначено поняття службових осіб:
Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Міністерство юстиції листом від 03.11.2006 № 22-48-548 роз’яснило, що особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов’язки постійно, а і тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов’язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.
Вдалих Вам закупівель!
