Сьогодні ми спробуємо за допомогою цього матеріалу пояснити нашим шановним читачам їх права як працівників, які вони мають під час дії в України особливого правового режиму – воєнного стану.
Нерідко на практиці, після введення воєнного стану, працівники замовників були звільнені з займаних посад з тих мотивів, що через воєнний стан для таких працівників більше немає відповідної роботи. Проте, чи дійсно воєнний стан може слугувати причиною для припинення трудового договору з ініціативи роботодавця?
Розглянемо практичний випадок. Особа працювала на посаді заступника директора санаторію з лікувальної роботи та за сумісництвом на посаді лікаря-невропатолога вищої категорії. Наказом керівника дію трудового договору з нею з 25 квітня 2022 року призупинено до відновлення, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, чим фактично її відсторонено від роботи. Підставою для винесення наказу зазначено відсутність умов для організації та виконання виробничого процесу санаторно-курортного лікування.
Така особа оскаржила вказаний наказ до суду. Вважала наказ незаконним, таким, що носить дискримінаційний характер і порушує її право на працю. Зокрема вказувала, що місто Хмільник Вінницької області, де розташовано її робоче місце, не відноситься до зони бойових дій, не є окупованою територією, де є неможливим надання та виконання роботи за її трудовим договором. Відсутність умов для організації та виконання виробничого процесу санаторно-курортного нічим не підтверджена та спростовується роботою інших працівників у цьому закладі. До того ж вона виконувала роботу не тільки заступника директора з лікувальної роботи, а ще й лікаря-невропатолога вищої категорії, яка є необхідною для функціонування закладу.
Під час розгляду цієї справи Верховним Судом було встановлено наступні фактичні обставини:
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об’єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора з лікувальної роботи та за внутрішнім сумісництвом на посаді лікаря-невропатолога вищої категорії.
До основних посадових обов’язків позивача на посаді заступника директора з лікувальної роботи належить організація і контроль роботи медичного персоналу.
Призупиняючи дію трудового договору з позивачем на підставі статті 13 Закону № 2136-ІХ, відповідач виходив з відсутності в нього умов для організації та виконання виробничого процесу з санаторно-курортного лікування.
Разом з тим суди встановили, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, санаторій здійснював свій основний вид діяльності та надавав медичні й санаторно-курортні послуги. До роботи були залучені 225 працівників. Дію трудових договорів відповідач призупинив лише з позивачем та ще вісьмома працівниками (чотирма медичними сестрами та чотирма медичними сестрами з масажу).
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останній її виконувати, в цій справі не встановлено.
При цьому сама по собі обставина зменшення кількості пацієнтів санаторію після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість відповідача забезпечити позивача, яка обіймала посади заступника директора з лікувальної роботи та лікаря-невропатолога вищої категорії, роботою.
Висновок: для призупинення трудового договору під час воєнного стану роботодавець повинен довести, що відсутня можливість забезпечити працівника роботою, а працівник – що він не має можливості таку роботу виконувати.
Читайте більше у нашому блозі:
Відповідальність особи за порушення у сфері публічних закупівель після звільнення
Вимога до учасників: обстеження об’єкту замовника – заборонено чи дозволено?
Строки у відкритих торгах оголошених за Особливостями
Один учасник в ЗЦП: чи має замовник право на укладення договору?
#трудовіправа #воєннийстан #звільнення #призупиненнядоговору #працівник #роботодавець #трудовівідносини #судовапрактика #захистпрацівника #КЗпП
