Мабуть, немає замовника, який би не поставив собі таке питання, щойно отримавши висновок аудиторів за результатами моніторингу, в якому аудитори висунули зобов’язання перед замовником розірвати чинний договір про закупівлю. В цьому матеріалі ми поговоримо, коли і які вимоги аудиторів правомірні. Джерелом для нас, як це буває нерідко, стане судова практика.
Справа 1. Замовник оскаржив в суді висновок аудиторів, в тому числі з тієї підстави, що аудитори висунули вимогу припинити зобов’язання за договором. При проведенні закупівлі замовник не відхилив учасника, пропозиція якого не відповідала вимогам тендерної документації, та уклав з ним договір про закупівлю, що було виявлено під час здійснення моніторингу. Суди першої та апеляційної інстанцій не були одностайні в оцінці обставин цієї справи, і справа за касаційною скаргою замовника потрапила на розгляд Верховного Суду.
У касаційній скарзі замовник, з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду, доводить, що висновок, складений за наслідками моніторингу, є протиправним, адже моніторинг проведено після завершення торгів, а обраний у ньому спосіб усунення виявлених порушень порушує критерій обґрунтованості та мотивованості.
Так, у касаційній скарзі замовник цитує висновок Верховного Суду, викладений у цілій низці інших постанов, відповідно до якого орган державного фінансового контролю уповноважений спостерігати за кожним етапом закупівлі шляхом аналізу інформації про неї за допомогою електронної системи закупівель. Повний доступ до запису можливий лише для користувачів з активною підпискою. Увійдіть у свій особистий кабінет або зареєструйтесь, щоб оформити підписку.
