Ми знову повертаємося до питання застосування обмеження у 10 % при укладенні додаткових угод про закупівлю товарів. Наші попередні матеріали на цю тему сильно збентежували наших читачів та викликали купу запитань та дискусій. Така вже у нас доля – доносити до Вас інформацію, яка може не подобатись. Але ми керуємося принципом – «обізнаний – значить захищений». Вирішувати Вам, ми можемо лише давати поради.
Приводом для відновлення наших розмов на тему підняття ціни стало нове рішення Верховного Суду з цього питання. Ви можете сказати – ще одне рішення, і що тут нового? Проте, це рішення суттєво доповнює загальну картину судової практики щодо застосування норм частини п’ятої статті 41 Закону.
Нове рішення Верховного Суду винесено у справі, в якій розглядалося підняття ціни по договору, укладеному за Особливостями, тоді як попередні подібні рішення виносились по справах, в яких вирішувалася доля додаткових угод до договорів, укладених по Закону. Саме цей момент слугував основою для багатьох скептичних поглядів на існування ліміту у 10 % при піднятті ціни за договорами по Особливостях. Скептики наголошували на тому, що частина п’ята статті 41 Закону з її обмеженням у 10 % при піднятті ціни діє на договори, які укладені за Законом. Під час дії воєнного стану замовники здійснюють закупівлі за Особливостями, а Особливості в пункті 19 не встановлюють жодних меж для підняття ціни.
Верховний Суд тримає сталу позицію, незважаючи на те, коли були укладені договори – до введення в дію Особливостей, чи вже під час їх дії. Розглянемо фабулу справи та аргументи суду детальніше. Повний доступ до запису можливий лише для користувачів з активною підпискою. Увійдіть у свій особистий кабінет або зареєструйтесь, щоб оформити підписку.
